Часто позичаєте іншим гроші, а повертати Вам їх не завжди поспішають?
Надійним запобіжником у майбутньому стане розписка.
Напевно, кожен хоча б раз у житті позичав комусь гроші. І часто, коли сума досить значна або особа не здається добропорядною, а укладати письмовий договір, що врегулював би правовідносини, банально немає часу, ми згадуємо про завжди дієвий інструмент – розписку.
Для чого цей документ необхідний та які його елементи? Про особливості, прогалини та колізії в матеріалі юриста ЮК «Альянс Правових Сил» Артура Лозіцького.
ДАЄТЕ В БОРГ БІЛЬШЕ 170 грн?
ВАРТО СКЛАСТИ РОЗПИСКУ
Нормами Цивільного кодексу України (ЦК України) регламентовано, що правочини, тобто угоди, можуть укладатися як в усній, так і письмовій формі, звичайно, якщо це не суперечить законодавству. Отже, можливість позичити гроші теоретично доступна і без підписання жодних документів. Але, на жаль, можливість повернути їх не завжди доступна за таких обставин. Звичайно, цивільне законодавство у таких випадках передбачає укладення письмових договорів позики. Та обставини часто складаються так, що звертатися до юристів за консультацією та укладенням вищезгаданих договорів у письмовій формі немає можливості. На такий випадок завжди є стаття 1047 ЦК України (ч. 1), яка встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Враховуючи, що наразі сума неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 грн, простою арифметичною дією отримуємо суму в 170 грн. Тобто це, так би мовити, такий собі поріг, до досягнення якого не потрібно письмово укладати жодного документу.
Звичайно, сторони часто позичають один одному суми набагато більші, будуючи стосунки на довірі та розумінні. І законодавство це не забороняє, адже якщо договір був укладений на словах, це зовсім не означає, що він не був укладений. Та не завжди позичальник дотримується своїх словесних зобов`язань, і у випадку неповернення позичених коштів постає проблема доведення того, чи була взагалі така угода укладена, якщо справа дійде до суду. І тоді позикодавець нарешті згадує, що все-таки варто було б отримати від позичальника простий за формою і змістом документ – розписку, яка буде доказом того, що кошти у Вас позичили. Законодавство звичайно встановлює й можливість доведення усно укладеного договору. Але ж якось несерйозно, погодьтеся, записувати на відео- чи аудіоносії переговори щодо суми та сам процес отримання коштів. Хоча й одразу попередимо, що розписка не є договором, це така собі гарантія, документ, що демонструє реальність проведеної операції.
ФОРМА І ЗМІСТ РОЗПИСКИ
З норм цивільного законодавства (та ж таки ст. 1047 ЦК України) можемо зробити висновок, що розпискою є документ, що посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Щодо яких-небудь обов`язкових реквізитів документа конкретно встановлених вимог не існує, але для можливості оскарження невиконання такого правочину варто включити кілька обов`язкових елементів:
– імена, прізвища, по батькові осіб, що передають/приймають кошти, суму та строк;
– необхідно зафіксувати й паспортні дані осіб, і головне – місце їх проживання.
Для чого? У випадку звернення до суду у позовній заяві обов`язково необхідно зазначити місце реєстрації/проживання/перебування сторони провадження задля вручення їй повісток та інших процесуальних документів. В іншому разі позовна заява може бути залишена без руху. Але основною умовою розписки є зовсім не дані сторін, між якими вона укладається, а сам факт отримання боржником вказаної суми та зобов’язання боржника повернути вказану суму протягом встановленого строку. Адже часто у такому документі вказують лише той факт, що позичальник отримав суму… І, зазвичай, це все. А де ж вказаний його обов`язок повернути кошти, що були отримані?
ПОЗИЧАЙТЕ ГРОШІ ПРИ СВІДКАХ І ВСТАНОВЛЮЙТЕ «ШТРАФНІ САНКЦІЇ»
Для своєчасного виконання зобов`язання існує й можливість встановити такі собі «штрафні санкції», якими можуть бути відсотки за користування коштами або ж за прострочення дати їх повернення. Свідки, до речі, зайвими теж не будуть. Незважаючи на те, що суд не може ухвалювати рішення на підставі свідчень свідків, наявність таких осіб лише сприятиме поверненню коштів. Їх присутність теж необхідно зафіксувати в розписці, як і ПІБ та підписи.
На практиці, до речі, зустрічаються й казуси під час вирішення таких справ навіть у суді. Здавалося б, що чорним по білому вказано, хто за розпискою є кредитором, а хто – боржником. Але не для усіх судів, як виявилося. Так один із апеляційних судів скасував рішення суду першої інстанції, яким було зобов`язано позичальника повернути суму позичених коштів, з тієї підстави, що у розписці не було зазначено, що «грошові кошти передаються у борг з обов’язком наступного повернення». Касаційний суд, звичайно ж, скасував таку нісенітницю, ухваливши, що «відсутність у розписці прямої вказівки на те, що грошові кошти були взяті у борг, не є підставою вважати про відсутність зобов’язань з повернення грошових коштів».
Звертайтеся до нас за консультацією: 0445992277
Автор: Артур Лозіцький
