Про права колекторів на банківську таємницю – адвокат ЮК «Альянс Правових Сил» Христина Людкевич.
Згідно зі ст. 512 ЦКУ, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за договором про відступлення права вимоги, внаслідок правонаступництва кредитора, тощо.
Колекторська компанія може діяти від імені кредитора на підставі договору доручення або надання послуг за певну винагороду, а кредитор разом із наданням колектору права вчинити певні юридичні дії щодо стягнення з боржника заборгованості передає колектору певну інформацію про клієнта-боржника. До такої інформації, як правило, належать паспортні дані боржника (П.І.Б., дата народження, адреса тощо) та інформація про його банківські рахунки.
Таким чином, банки під час співпраці з колекторами передають усі наявні в них відомості про боржника, фактично, розголошуючи банківську таємницю.
Нагадую, що відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (надалі – Закон про банки) банківською таємницею є інформація стосовно діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин із ним чи третім особам у разі надання послуг банку.
А інформація, яка містить банківську таємницю, може бути розкрита лише на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації, суду, чи органів, які чітко перелічені в ст. 62 Закону про банки.
Крім того, згідно зі ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Також Конституційний суд у своєму рішенні від 20.01.2012 р. у справі № 2-рп/2012 зазначив, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави й органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її в таємниці.
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата й місце народження. Водночас Конституційний Суд України відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вищезгаданої, ще й відомості про її майновий стан й інші персональні дані (рішення КСУ від 30.10.1997 року № 5-зп). Отже, інформація, яку фізособа надає банку, є конфіденційною.
Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону про інформацію).
Нормами ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. (далі — Закон про персональні дані) прописано, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб’єкта персональних даних, або без його згоди, у випадках, передбачених законами України й лише в інтересах нацбезпеки, економічного добробуту та прав людини. Навряд чи колекторська компанія використовує інформацію про боржника «в інтересах нацбезпеки, економічного добробуту та прав людини». Тож і цей закон не дозволяє без відома фізособи-боржника передавати її особисті дані третім особам.
Однак, у ч. 3 ст. 61 Закону про банки якраз ідеться про те, що банк має право надавати інформацію, котра містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) і банком договорів, у тому числі договорів про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яка передбачена ст. 47 Закону про банки.
Опираючись на вказані вище аргументи, ВС/КЦС в постанові від 10.05.2018р. у справі № 712/6137/15-ц відмовив у задоволенні позовних вимог особі, яка просила, в тому числі, визнати дії банку незаконними і неправомірними у зв’язку з розголошенням відомостей, які містять банківську таємницю, шляхом передачі персональних даних позивача іншій особі (колектору), а також стягнути з банку моральну шкоду, завдану розголошенням відомостей, які містять банківську таємницю.
Таким чином, як бачимо законодавством України передбачено право банку уповноважували третіх осіб на представництво його інтересів (передавати свої права і обов`язки за кредитним договором) при наданні послуг банку. Письмова згода власника конфіденційної інформації в такому випадку не потрібна, оскільки вказані організації попереджаються про заборону розголошувати інформацію про клієнта і про відповідальність за її розголошення.
За консультацією й правовою допомогою звертайтеся до нас за телефоном: 044 599 22 77
