Хештег #ялюблюсвоюроботу, на жаль, далеко не кожен може приміряти до своєї трудової діяльності
За негласною статистикою в Україні чи не кожен 15 працівник прагне розпрощатися зі своєю роботою, а кожен 10 готовий зробити це прямо зараз. Все частіше трапляються випадки, коли такі відчайдухи втілюють такі свої мрії, просто прогулюючи роботу.
ЯК ДІЯТИ В ТАКИХ СИТУАЦІЯХ РОБОТОДАВЦЯМ?
Коротка інструкція для керівників, кадровиків (і не тільки) щодо звільнення працівника за прогули від юриста ЮК «Альянс Правових Сил» Артура Лозіцького.
1) Розпочнемо з того, що спочатку необхідно задокументувати факт відсутності працівника на роботі. Фіксується це наступним чином: якщо у працівника є безпосередній начальник, він має написати доповідну записку на ім`я директора про те, що працівник відсутній. Якщо ж керівника немає, а директор підприємства є безпосереднім начальником, то така записка не потрібна;
2) факт відсутності обов’язково має фіксуватися у табелі обліку робочого часу, що послужить додатковим доказом відсутності працівника на робочому місці.
Якщо ж на підприємстві встановлений контрольно-пропускний режим, то відсутність запису у журналі охоронця або фіксації через турнікет факту появи працівника на робочому місці – теж стануть доказом прогулу;
3) щодо працівника-прогульника необхідно скласти акт, тобто документ про те, що працівник не з`являвся на роботі протягом певного часу, повинні засвідчити троє його колег з цього ж підприємтва, зазначивши свої посади та засвідчивши підписами цей документ. Законодавство (п. 4 ст. 40 Кодексу законів України про працю) стверджує, що для звільнення працівника за прогул (хоча й КЗпП такий термін не використовує) достатньо задокументувати відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно.
4) якщо працівник не з’являється на робочому місці і далі продовжує свою нетрудову діяльність, не надаючи жодних пояснень (а саме такі ситуації повторюються найчастіше), необхідно відправити лист на адресу працівника із вимогою надати письмове пояснення щодо його відсутності на роботі. Лист складається у довільній формі. В ньому зазначається розумний строк для відповіді на нього працівником та надання ним пояснень.
5) якщо відповідь не буде надано або буде відмова щодо надання пояснень, що найчастіше і трапляється, складається новий акт про те, що працівник відмовився давати пояснення.
6) після усіх вищевказаних процедур працівника звільняють за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а працівнику письмово направляють копію наказу про звільнення і лист з пропозицією з’явитися і отримати трудову книжку.
За консультацією звертайтеся за телефоном: 0445992277
Автор: Артур Лозіцький
