Автор: admin

Що робити, якщо Ваше авто облили кислотою чи фарбою, подряпали або повибивали вікна?

Покрокова інструкцію дій у разі пошкодження авто.
Матеріал для Авто Інформатор підготував адвоката ЮК «Альянс Правових Сил» Володимир Борецький.

КРОК ПЕРШИЙ: ВИКЛИКАТИ ПОЛІЦІЮ
В будь-якому випадку необхідно зафіксувати вказану подію, викликавши працівників поліції. Транспортний засіб з побитими вікнами, або пошкодженими частинами кузова може викликати сумнів щодо того, чи потрапило таке авто в ДТП, чи ні. Це ж стосується фарби і кислоти.

У разі виявлення особи, що скоїла вказане правопорушення така фіксація дозволить пред’являти до неї вимоги компенсувати збитки. Доказовою базою, серед іншого, буде інформація про виклик працівників поліції, рішення про притягнення до відповідальності.

КРОК ДРУГИЙ: ЕКСПЕРТИЗА – НАСКІЛЬКИ АВТО ПОШКОДЖЕНЕ

Кримінальним кодексом передбачено відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах (ст. 194).
Пошкодження майна – це погіршення якості, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан. Для вирішення питання, чи втрачено в такому випадку можливість використання майна або наскільки зменшилась його цінність необхідно призначати відповідну експертизу.
Шкода у великих розмірах – поняття оціночне і вирішується у кожному конкретному випадку індивідуально (з урахуванням обставин справи, вартості майна, значущості його для власника, матеріального становища потерпілого тощо).
Виходячи із законодавчого визначення значної шкоди, у великому розмірі вона може бути визнана тоді, коли збитки перевищують суму в двісті п’ятдесят і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян. (230 125,00 грн).
(Для вирахування шкоди по кримінальному злочину використовується не 17 грн, а соціальна пільга).

КРОК ТРЕТІЙ: ВИЗНАЧИТИ ВИД ПРАВОПОРУШЕННЯ

Що стосується осіб, яким завдано збиток, то для кваліфікації діяння за ст. 194 не має значення, кому саме і за правом якої форми власності належить майно, однак існують окремі категорії злочинів, що передбачають відповідальність за пошкодження майна конкретних осіб. Наприклад, умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, державної виконавчої служби чи приватного виконавця, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, судді, народного засідателя чи присяжного, захисника (адвоката) у зв’язку з виконанням ними службових/громадських обов’язків, діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, надання правової допомоги (ст. ст. 347, 352 КК України), а також військового майна.

У інших випадках, за пошкодження (зіпсуття) автомобіля винну особу буде притягнуто до адміністративної відповідальності. Спеціального складу за пошкодження автомобіля (на відміну від іншого майна) не передбачено адміністративною відповідальністю, однак такі дії підпадають під склад адміністративного правопорушення – хуліганство.

ЧИ ЗАВЖДИ ПЛАТНА АВТОСТОЯНКА ГАРАНТУЄ СХОРОННІСТЬ АВТОМОБІЛЯ?

Якщо автомобіль знаходився на автомобільній стоянці, то в такому випадку також необхідно мати на увазі, що за його схоронність відповідає автостоянка. При цьому з нею має бути укладений відповідний договір та має бути підтвердження, що автомобіль без пошкоджень заїхав на таку стоянку.

СТРАХОВЕ ВІДШКОДУВАННЯ

Що стосується страхового відшкодування, то компенсація збитку залежить від умов договору. Так, в договорі може бути прописано обов’язковою умовою зберігати автомобіль в спеціальному охоронному місці. Якщо автомобіль не знаходився в такому місці, то на страхове відшкодування не варто розраховувати.
Обов’язкове страхування це такий вид страхування який страхує лише цивільну відповідальність за збитки, завдані майну, життю або здоров’ю третіх осіб, внаслідок ДТП, що сталася з вини водія забезпеченого транспортного засобу.

Звертайтеся до нас за консультацією: 0445992277

Автор: Ася Совушкіна

Часто позичаєте іншим гроші, а повертати Вам їх не завжди поспішають?

Надійним запобіжником у майбутньому стане розписка.

Напевно, кожен хоча б раз у житті позичав комусь гроші. І часто, коли сума досить значна або особа не здається добропорядною, а укладати письмовий договір, що врегулював би правовідносини, банально немає часу, ми згадуємо про завжди дієвий інструмент – розписку.
Для чого цей документ необхідний та які його елементи? Про особливості, прогалини та колізії в матеріалі юриста ЮК «Альянс Правових Сил» Артура Лозіцького.

ДАЄТЕ В БОРГ БІЛЬШЕ 170 грн?
ВАРТО СКЛАСТИ РОЗПИСКУ

Нормами Цивільного кодексу України (ЦК України) регламентовано, що правочини, тобто угоди, можуть укладатися як в усній, так і письмовій формі, звичайно, якщо це не суперечить законодавству. Отже, можливість позичити гроші теоретично доступна і без підписання жодних документів. Але, на жаль, можливість повернути їх не завжди доступна за таких обставин. Звичайно, цивільне законодавство у таких випадках передбачає укладення письмових договорів позики. Та обставини часто складаються так, що звертатися до юристів за консультацією та укладенням вищезгаданих договорів у письмовій формі немає можливості. На такий випадок завжди є стаття 1047 ЦК України (ч. 1), яка встановлює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Враховуючи, що наразі сума неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 грн, простою арифметичною дією отримуємо суму в 170 грн. Тобто це, так би мовити, такий собі поріг, до досягнення якого не потрібно письмово укладати жодного документу.

Звичайно, сторони часто позичають один одному суми набагато більші, будуючи стосунки на довірі та розумінні. І законодавство це не забороняє, адже якщо договір був укладений на словах, це зовсім не означає, що він не був укладений. Та не завжди позичальник дотримується своїх словесних зобов`язань, і у випадку неповернення позичених коштів постає проблема доведення того, чи була взагалі така угода укладена, якщо справа дійде до суду. І тоді позикодавець нарешті згадує, що все-таки варто було б отримати від позичальника простий за формою і змістом документ – розписку, яка буде доказом того, що кошти у Вас позичили. Законодавство звичайно встановлює й можливість доведення усно укладеного договору. Але ж якось несерйозно, погодьтеся, записувати на відео- чи аудіоносії переговори щодо суми та сам процес отримання коштів. Хоча й одразу попередимо, що розписка не є договором, це така собі гарантія, документ, що демонструє реальність проведеної операції.

ФОРМА І ЗМІСТ РОЗПИСКИ

З норм цивільного законодавства (та ж таки ст. 1047 ЦК України) можемо зробити висновок, що розпискою є документ, що посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Щодо яких-небудь обов`язкових реквізитів документа конкретно встановлених вимог не існує, але для можливості оскарження невиконання такого правочину варто включити кілька обов`язкових елементів:
– імена, прізвища, по батькові осіб, що передають/приймають кошти, суму та строк;
– необхідно зафіксувати й паспортні дані осіб, і головне – місце їх проживання.
Для чого? У випадку звернення до суду у позовній заяві обов`язково необхідно зазначити місце реєстрації/проживання/перебування сторони провадження задля вручення їй повісток та інших процесуальних документів. В іншому разі позовна заява може бути залишена без руху. Але основною умовою розписки є зовсім не дані сторін, між якими вона укладається, а сам факт отримання боржником вказаної суми та зобов’язання боржника повернути вказану суму протягом встановленого строку. Адже часто у такому документі вказують лише той факт, що позичальник отримав суму… І, зазвичай, це все. А де ж вказаний його обов`язок повернути кошти, що були отримані?

ПОЗИЧАЙТЕ ГРОШІ ПРИ СВІДКАХ І ВСТАНОВЛЮЙТЕ «ШТРАФНІ САНКЦІЇ»

Для своєчасного виконання зобов`язання існує й можливість встановити такі собі «штрафні санкції», якими можуть бути відсотки за користування коштами або ж за прострочення дати їх повернення. Свідки, до речі, зайвими теж не будуть. Незважаючи на те, що суд не може ухвалювати рішення на підставі свідчень свідків, наявність таких осіб лише сприятиме поверненню коштів. Їх присутність теж необхідно зафіксувати в розписці, як і ПІБ та підписи.
На практиці, до речі, зустрічаються й казуси під час вирішення таких справ навіть у суді. Здавалося б, що чорним по білому вказано, хто за розпискою є кредитором, а хто – боржником. Але не для усіх судів, як виявилося. Так один із апеляційних судів скасував рішення суду першої інстанції, яким було зобов`язано позичальника повернути суму позичених коштів, з тієї підстави, що у розписці не було зазначено, що «грошові кошти передаються у борг з обов’язком наступного повернення». Касаційний суд, звичайно ж, скасував таку нісенітницю, ухваливши, що «відсутність у розписці прямої вказівки на те, що грошові кошти були взяті у борг, не є підставою вважати про відсутність зобов’язань з повернення грошових коштів».

Звертайтеся до нас за консультацією: 0445992277

Автор: Артур Лозіцький

Чи допоможе Закон № 6027-Д відновленню кредитування, чи лише посилить правове становище кредиторів?

Продовжити читання “Відновлення кредитування: переваги та недоліки”

Як і обіцяли, публікуємо наступну частину епопеї з прогулами. Тож як «правильно» прогулювати так, щоб не звільнили? Поради від юриста ЮК «Альянс Правових Сил» Артура Лозіцького.

Отже, законодавство встановлює, що відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня є підставою для звільнення працівника за так званий прогул. Але стосується це лише прогулу без поважних причин, адже законодавство врегульовує питання вимушеного прогулу. Зокрема, вимушений прогул згадується у статтях 82, 232, 235, 236 чинного Кодексу законів про працю України. Практика судів показує, що до вимушених прогулів відносять, зазвичай, ситуації, у яких працівник, наприклад, був вимушений звернутися до органів, явка до яких є обов’язковою. Звичайно, для підтвердження відвідування працівником органу необхідний певний документ, що засвідчує причину візиту, час, місце, наприклад, повістка. Такими органами можуть бути військкомат або органи Національної поліції. Доволі звичною обставиною, що виключає факт необгрунтованої відсутності працівника на робочому місці, є наявність певного медичного документа. Довідкою від лікаря спеціально встановленої форми можна підтвердити наявність у працівника певного розладу у певний час, що не дозволяє приступити до виконання обов`язків.

Невихід працівника на нову роботу, якщо переведення було здійснено з порушенням трудового законодавства, теж вважається достатньою підставою для непритягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Тут, у першу чергу, захищаються порушені при переведенні права найманого працівника. Вимушеним прогулом суди вважають і відмову працівника від роботи, що не передбачена трудовим договором. Тим самим забезпечується примус до сторін, що уклали трудовий договір, у якості зобов`язання дотримуватися його умов.

Відмова роботодавця щодо надання працівнику пільг, які передбачені законодавством, теж прийнято вважати вимушеним прогулом. Часто у тому випадку, коли роботодавець не забезпечив працівника додатковим часом для відпочинку, наприклад, додатковою відпусткою, питання безпідставного прогулу при вирішенні спору не піднімається.

Цікавою обставиною є перебування працівника на території підприємства, але не на своєму робочому місці. Фактично звільнити працівника не можна, лише застосувати такий захід стягнення, як догана. Річ в тім, що підставою для звільнення за прогул є відсутність на роботі, але не на робочому місці. Тобто, враховуючи те, що працівник знаходиться на території підприємства, можна вважати, що він присутній на роботі. На робочому місці його може й не бути, але й звільнення за відсутність на робочому місці не передбачене чинним законодавством.
Сподіваємось, що ця стаття буде корисною для Вас і у разі вимушеного прогулу Ви знатимете, як захистити свої права. Ми завжди раді допомогти.

За консультацією звертайтеся за телефоном: 0445992277

Автор: Артур Лозіцький 

Способи розірвання шлюбу. Через суд або органи РАЦС. Через органи РАЦС можливо розірвати шлюб лише за взаємною згодою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей.
В свою чергу, через суд можна розірвати шлюб також двома способами:
Перший – за спільною згодою та заявою подружжя, яке має неповнолітніх дітей.
Другий – на підставі позову про розлучення, поданого одним з подружжя.

Для розірвання шлюбу за спільною згодою між подружжям, яке має неповнолітніх дітей необхідні:
– спільна заява про розірвання шлюбу за згодою подружжя;
– письмовий договір про те, з ким із батьків будуть проживати діти після розлучення, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя і вихованні братиме мати або батько, які проживатимуть окремо. Крім того, в зазначеному договорі варто прописати обов’язок того з батьків, з ким залишаються діти, не перешкоджати другому в реалізації своїх батьківських прав та обов’язків.

Діти, які досягли чотирнадцятирічного віку мають право самостійно визначати своє місце проживання після розірвання батьками шлюбу.

-нотаріально посвідчений договір про розмір аліментів на дитину. Він є гарантією того, що в разі його невиконання, гроші з боржника можуть бути отримані на підставі виконавчого напису нотаріуса, який дозволяє стягнути аліменти в примусовому порядку.

До заяви про розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя додаються:
1. копія паспорта позивача;
2. свідоцтво про реєстрацію шлюбу (подається в оригіналі);
3. копія свідоцтва про народження дитини;
4. копія нотаріально посвідченого договору про визначення місця проживання дітей, участь у їх вихованні кожного з батьків, порядок сплати аліментів, додаткових витрат, а також порядок реалізації інших прав та обов’язків батьків;
5. оригінал квитанції про сплату судового збору.

Тривалість процедури розірвання шлюбу:
-за спільною згодою – один місяць. Протягом цього періоду подружжя має право відкликати свою заяву.
– за відсутності згоди другого з подружжя на розірвання шлюбу – кілька місяців.

Розлучення з ініціативи одного з подружжя:
В такому випадку необхідно звернутися до суду з позовною заявою про розлучення.

Документи які потрібні для розлучення через суд:

1. позовна заява про розлучення;
2. копія паспорта позивача;
3. оригінал свідоцтва про шлюб;
4. копія свідоцтва про народження дитини;
5. квитанція про оплату судового збору;
6. примірник позовної заяви з додатками для відповідача.

Суд до якого звертатися для розірвання шлюбу:
Позовні заяви про розірвання шлюбу подаються до суду за місцем проживання відповідача. Також позовні заяви про розлучення можуть подаватися до судуза місцем проживання дружини або чоловіка, на утримані яких є малолітні або неповнолітні діти. Крім того, якщо цього вимагає стан здоров’я заявника чи інші вагомі причини.

Обставини за яких розірвання шлюбу неможливе:
На законодавчому рівні закріплена заборона на розірвання шлюбу в Україні під час вагітності дружини і протягом одного року з моменту народження дитини. Однак, тут є низка винятків – розлучитися з вагітною дружиною або при наявності дітей до одного року можна у випадках:
-коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини;
– якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою;
– якщо батьківство щодо дитини визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із свідоцтва про народження дитини.

Розлучення через РАЦС подружжя у якого немає неповнолітніх дітей.
Заява про розлучення подається до РАЦС, якщо:
– є спільна згода на розлучення;
– немає неповнолітніх дітей;
– дружина не вагітна;
– другий з подружжя визнаний безвісно відсутнім або недієздатним.

Необхідний пакет документів:
1. копія паспорта та ідентифікаційного коду чоловіка та дружини;
2. заява про розірвання шлюбу;
3. оригінал свідоцтва про шлюб;
4. квитанція про сплату держмита.

Інструкція:
– потрібно звернутися до РАЦСу за місцем прописки одного з подружжя.
– подати заяву, в якій кожна зі сторін повинна заповнити відповідну частину єдиного документа, засвідчивши цим свій намір розлучитися.
Шлюб може бути розірвано через місяць. Якщо за цей період подружжя вирішить дати шлюбу ще один шанс, вони можуть відкликати подану заяву без жодних негативних наслідків.

За юридичною допомогою звертайтеся до нас за телефоном: 044 599 22 77

Ну що, орендарі, тримайтесь, прийшов новий власник!

Укладення договору оренди – свідчить про погодження всіх істотних умов і досягнення домовленності між сторонами (орендарем та орендодавцем).

Однак, що ж відбувається, коли за волею власника або примусово відбулась зміна власника речі? Які гарантії отримує орендар, якщо новий власник не погоджується з домовленостями, досягнутими між орендарем та попереднім власником?

Відповіді на ці актуальні запитання, на прикладі реальної історії, надав адвокат, партнер ЮК «Альянс Правових Сил» Олександр Собкович.

Як після зміни власника орендованої квартири родина ледь не залишилася без даху над головою

Маємо непоодинокі випадки прямої залежності між бажанням орендаря зберегти досягнуті умови на тривалий термін і цілковитим небажанням нового власника погоджуватись на ці умови.

Нещодавно з такою проблемою до нас звернулась молода родина, яка була змушена покинути свою власну домівку в Донецькій області та орендувати квартиру у новому місці проживання. Уклавши договір оренди квартири на 1 календарний рік, через 3 місяці орендарі почули дзвінок в двері непроханого гостя – нового власника. Замість привітання він – вказав на двері: «У вас є одна доба – забирайтесь ГЕТЬ!». На будь-які аргументи щодо наявності укладеного письмового договору оренди квартири з попереднім власником, новий власник повідомив – це ваші проблеми, звертайтесь до колишнього власника, а ми договірних відносин не маємо. Сім’я у розпачі дійсно хотіла зібратись та покинути орендовану квартиру. Хоча знайти нове житло та організувати переїзд всього за одну добу – здається радше дивом, ніж реальністю.

Одним із першочергових правових аргументів на користь орендаря виступила імперативна норма права, відображена в ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, яка чітко передбачає, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця (орендаря). Варто зауважити, що ч. 2 цієї ж статті ЦКУ передбачає можливість встановлення застереження про дострокове припинення договору найму, у випадку відчуження речі.

Таким чином, вчасно звернувшись за юридичним захистом та по факту отримання кваліфікованої правової допомоги, сім’я змогла відстояти свої права та мати можливість розпоряджатися орендованою квартирою на умовах укладеного договору оренди квартири з попереднім власником.
Тому радимо, як власникам майна, так і користувачам/орендарям – готуватись до укладення договорів та достеменно складати перелік істотних умов, які будуть відображені у договорі та в майбутньому регулювати відносини сторін.

За кваліфікованою юридичною допомогою звертайтеся до нас за телефоном – 044 599 22 77

Автор: Олександр Собкович

День судового експерта сьогодні відзначають в Україні

Хто такі судові експерти та в чому полягає їх далеко непроста правова діяльність, розповідає юрист ЮК «Альянс Правових Сил» Артур Лозіцький.

Історичні джерела кажуть, що перші судові експертизи – почеркознавчі, були проведені ще у IV-V ст., тоді й зародилася ця непроста професія. І непроста вона з усіх можливих ракурсів, починаючи від освіти та знань, які необхідні для здобуття статусу експерта, закінчуючи правовим статусом експерта, який врегулюваний ледь не усіма процесуальними кодексами України.

Щоб стати судовим експертом необхідно мати відповідну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра, пройти відповідну підготовку та отримати кваліфікацію з певної спеціальності.

Щодо видів судових експертиз, то їх близько 80

Зупинимося на найпопулярніших експертизах:

1. Дактилоскопічна – предметом експертизи є сліди рук людини. Зазвичай, в ході дослідження з`ясовуються питання щодо наявності на об`єктах, що досліджуються, відбитків пальців.

2. Трасологічна – встановлюються сліди взаємодії будь-яких предметів. Найчастіше досліджуються сліди транспортних засобів, які залишаються на проїжджій частині внаслідок ДТП.

3. Балістична – досліджується модель вогнепальної зброї за знайденими кулями, гільзами або встановлюються сліди пострілу.

4. Судово-бухгалтерська – експертиза, під час якої досліджуються бухгалтерські документи підприємства, а також аналізується фінансово-господарська діяльність на підставі відповідних документів.

5. Почеркознавча – визначає приналежність написаного у документі тексту особі, від імені якої він написаний.

Автор: Артур Лозіцький

Хештег #ялюблюсвоюроботу, на жаль, далеко не кожен може приміряти до своєї трудової діяльності

За негласною статистикою в Україні чи не кожен 15 працівник прагне розпрощатися зі своєю роботою, а кожен 10 готовий зробити це прямо зараз. Все частіше трапляються випадки, коли такі відчайдухи втілюють такі свої мрії, просто прогулюючи роботу.

ЯК ДІЯТИ В ТАКИХ СИТУАЦІЯХ РОБОТОДАВЦЯМ?
Коротка інструкція для керівників, кадровиків (і не тільки) щодо звільнення працівника за прогули від юриста ЮК «Альянс Правових Сил» Артура Лозіцького.

1) Розпочнемо з того, що спочатку необхідно задокументувати факт відсутності працівника на роботі. Фіксується це наступним чином: якщо у працівника є безпосередній начальник, він має написати доповідну записку на ім`я директора про те, що працівник відсутній. Якщо ж керівника немає, а директор підприємства є безпосереднім начальником, то така записка не потрібна;

2) факт відсутності обов’язково має фіксуватися у табелі обліку робочого часу, що послужить додатковим доказом відсутності працівника на робочому місці.
Якщо ж на підприємстві встановлений контрольно-пропускний режим, то відсутність запису у журналі охоронця або фіксації через турнікет факту появи працівника на робочому місці – теж стануть доказом прогулу;

3) щодо працівника-прогульника необхідно скласти акт, тобто документ про те, що працівник не з`являвся на роботі протягом певного часу, повинні засвідчити троє його колег з цього ж підприємтва, зазначивши свої посади та засвідчивши підписами цей документ. Законодавство (п. 4 ст. 40 Кодексу законів України про працю) стверджує, що для звільнення працівника за прогул (хоча й КЗпП такий термін не використовує) достатньо задокументувати відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно.

4) якщо працівник не з’являється на робочому місці і далі продовжує свою нетрудову діяльність, не надаючи жодних пояснень (а саме такі ситуації повторюються найчастіше), необхідно відправити лист на адресу працівника із вимогою надати письмове пояснення щодо його відсутності на роботі. Лист складається у довільній формі. В ньому зазначається розумний строк для відповіді на нього працівником та надання ним пояснень.

5) якщо відповідь не буде надано або буде відмова щодо надання пояснень, що найчастіше і трапляється, складається новий акт про те, що працівник відмовився давати пояснення.

6) після усіх вищевказаних процедур працівника звільняють за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а працівнику письмово направляють копію наказу про звільнення і лист з пропозицією з’явитися і отримати трудову книжку.

За консультацією звертайтеся за телефоном: 0445992277

Автор: Артур Лозіцький

9 разів переносили рейс, змінювали аеропорт, туроператор і авіаперевізник – жодних пояснень не надавали.

Історію про зіпсований омріяний відпочинок, який так і не відбувся, розповіла одна із постраждалих туристів Анна Каранова на своїй сторінці у Facebook (https://www.facebook.com/anna.karanova.9/posts/1808349405926128 ), аби застерегти тих, хто вирішить скористатися туристичним оператором JoinUp та авіакомпанією BravoAirways.

Так, 29 червня пасажири рейсу Київ-Хургада майже добу, голодні і стомлені, чекали вильоту на відпочинок в Єгипет. Зрештою, їх таки посадили в літак, але він далеко не полетів. Півгодини покружляв і повернувся в аеропорт – через технічну несправність. Через деякий час гендиректор авіакомпанії надав технічний висновок про справність літака – без печатки, реєстраційного номера і навіть дати. 130 пасажирів відмовилися від польоту. Ще 70 – все-таки полетіли з Києва до Єгипту.

ПРАВА ПАСАЖИРА НА КОМПЕНСАЦІЮ У РАЗІ ТРИВАЛОЇ ЗАТРИМКИ ЧИ СКАСУВАННЯ АВІАРЕЙСІВ.

У РАЗІ ЗАТРИМКИ РЕЙСУ:

– на 2 години дальністю до 1500 км;
– на 3 години дальністю від 1500 до 3500 км;
– на 4 години і більше від запланованого часу відправлення – дальністю понад 3500 км.

Авіаперевізник повинен надати пасажирам:
– харчування та прохолодні напої відповідно до часу очікування нового рейсу;
–  можливість здійснити 2 телефонних дзвінка або факс-повідомлення, або відправити повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови аеропорту.

Якщо рейс затримується довше, ніж на 5 годин, авіаперевізник зобов’язаний запропонувати пасажиру:
– відшкодування, впродовж 7 днів, повної вартості квитка, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості;
– зміну маршруту – до кінцевого пункту призначення – за першої можливості або у пізніший час – за бажанням пасажира та за наявності вільних місць.

Якщо ж відправлення рейсу відкладається на наступний день, то перевізник зобов’язаний надати пасажирам:
– номери у готелі;
– харчування;
– трансфер за маршрутом аеропорт – готель – аеропорт.

У разі скасування рейсу авіаперевізником, авіакомпанія зобов’язана протягом 7 днів повернути повну вартість квитка або за бажанням пасажира змінити маршрут та відправити пасажира у поїздку, при першій можливості.

УМОВИ ЗА ЯКИХ ПАСАЖИР МАЄ ПРАВО НА ГРОШОВУ КОМПЕНСАЦІЮ
Якщо його не поінформовано про скасування рейсу:
– щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення;
– якщо в період від 7 до 14 днів до вильоту компанія не повідомила про скасування рейсу і не запропонувала змінити маршрут з відправленням не пізніше двох годин від заявленого часу в квитку;
– якщо за тиждень компанія не повідомила про скасування рейсу і не запропонувала змінити маршрут з відправленням не пізніше однієї години від заявленого часу в квитку.

КОМПЕНСАЦІЯ ПАСАЖИРАМ ЗА ЗМІНУ КЛАСУ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Авіаперевізник не має права вимагати будь-якої додаткової плати, якщо він розміщує пасажира у класі, вищому за зазначений у квитку.

Якщо авіаперевізник розміщує пасажира у класі, нижчому за зазначений у квитку, то він впродовж семи днів повинен відшкодувати пасажиру:
– 30% від вартості квитка для рейсів дальністю до 1500 км;
–  50% від вартості квитка для рейсів дальністю від 1500 до 3500 км;
– 75% від вартості квитка для рейсів дальністю понад 3500 км.

НЕОБХІДНІ ПЕРШОЧЕРГОВІ ДІЇ, ЯКЩО ВИ ПОТРАПИЛИ В ОДНУ ІЗ ЗАЗНАЧЕНИХ ВИЩЕ СИТУАЦІЙ:

– необхідно отримати документ зі штампом, що підтверджує факт скасування та/або заміни, чи затримки рейсу (таким доказом є документ від представників адміністрації аеропорту, квитки, акт, складений пасажирами з їхніми даними для зв’язку);
– слід скласти спільний акт пасажирів із описом ситуації, що склалася, якщо представник авіакомпанії не надає відповідь про відмову обслуговування при затримці рейсу;
– зберегти всі чеки, що підтверджують витрати на харчування, проживання та проїзд;
– звернутися за правовою допомогою.